Досліджено актуальні соціально-економічні проблеми розвитку промислового комплексу регіону для наукового обгрунтування основних напрямів, пріоритетів його соціально-економічного розвитку в контексті завдань державної регіональної економічної політики. Запропоновано методологічну схему дослідження соціально-економічних основ розвитку промислового комплексу регіону. Виявлено протиріччя соціально-економічного характеру, оцінено сучасні структурно-динамічні зрушення у промисловому комплексі Полтавщини в складі Східного регіону на тлі загальноукраїнських тенденцій. Значну увагу приділено вирішенню проблем регулювання промислового сектора регіонального ринку праці. Встановлено специфічні риси регіональної еколого-економічної системи. Оцінено соціальні наслідки техногенного впливу промисловості, наведено класифікацію територій області за рівнем їх забруднення. Розроблено напрями вдосконалення механізму управління промисловим комплексом регіону.

Досліджено економічні відносини та визначено сучасні умови переходу України й її регіонів на інноваційно-інвестиційну модель соціально-економічного розвитку. Розроблено методичне забезпечення діагностики та моніторингу інноваційно-інвестиційної діяльності. Визначено стратегічні напрями трансформації простору України та запропоновано механізм оптимізації інноваційно-інвестиційної діяльності з урахуванням існуючих диспропорцій соціально-економічного стану регіонів України, а також сучасних впливів глобалізаційних процесів.

Розкрито економічну сутність землекористування в контексті сталого розвитку. Проаналізовано особливості сучасної трансформації земельних відносин на регіональному рівні. Описано модель земельних конфліктів та визначено напрями вдосконалення державної та регіональної рентної політики, науково-методичні засади формування регіональної політики (РП) землекористування в аграрній сфері. Оцінено структурно-динамічні зрушення у розвитку аграрного землекористування (АЗК) на Полтавщині. Висвітлено соціально-економічні проблеми та екологічні наслідки землекористування даного регіону, механізм формування та реалізації РП АЗК. Обгрунтовано напрями вдосконалення управління АЗК на державному та регіональному рівнях.

Раскрыта экономическая сущность землепользования в контексте устойчивого развития. Проанализированы особенности современной трансформации земельных отношений на региональном уровне. Описана модель земельных конфликтов и определены направления усовершенствования государственной и региональной рентной политики, научно-методические основы формирования региональной политики (РП) землепользования в аграрной сфере. Проведена оценка структурно-динамических сдвигов в развитии аграрного землепользования (АЗП) в Полтавской области. Освещены социально-экономические проблемы и экологические последствия землепользования данного региона, механизм формирования и реализации РП АЗП. Обоснованы направления усовершенствования управления АЗП на государственном и региональном уровнях.

Розкрито сучасні проблеми трансформації інноваційно-інвестиційного простору України в регіональному аспекті. Розроблено методологічні засади формування інноваційно-інвестиційної діяльності регіону як складної інтегрованої та поліструктурної соціально-економічної системи. Визначено регіональні фактори формування просторової організації інноваційно-інвестиційної діяльності, методи її діагностики та моніторингу. Запропоновано стратегії та механізми управління розвитком інноваційно-інвестиційного простору на державному та регіональному рівнях.

Раскрыты современные проблемы трансформации инновационно-инвестиционного пространства Украины в региональном аспекте. Разработаны методические основы формирования инновационно-инвестиционной деятельности региона как сложной интегрированной и полиструктурной социально-экономической системы. Определены региональные факторы формирования пространственной организации инновационно-инвестиционной деятельности, методы ее диагностики и мониторинга. Предложены стратегии и механизмы управления развитием инновационно-инвестиционного пространства на государственном и региональном уровнях.

Розкрито зміст інноваційно-інвестиційної діяльності за рівнями її формування (світовий, національний, регіональний, підприємство), досліджено механізми її забезпечення. Визначено сутність проблеми формування інноваційно-інвестиційного механізму розвитку регіону, його реалізації.

Розкрито теоретичні та концептуальні основи економічної безпеки держави. Досліджено сутність системотвірних складових економічної безпеки України. Аргументовано особливості впливу загроз на стан національної безпеки. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід методичних підходів щодо оцінювання рівня економічної безпеки. Визначено та проаналізовано сучасний стан і тенденції рівня економічної безпеки. Обргрунтовано стратегічні орієнтири забезпечення економічної безпеки та механізм їх реалізації. Наведено стратегію економічної безпеки України як визначальну складову механізму забезпечення її національної безпеки.

In the article authors propose a methodological approach and implement it in approbation of the formation information and analytical support in the management of innovation development.

The paper deals with features and reasonably strategic management of rural areas at the regional level are identified and analyzed the stages of strategic management, the role and place of local and state authorities in the strategic development tools ensure strategic management of rural areas.

Проаналізовано позитивні та негативні сторони такого явища, як глобалізація. Досліджено вплив глобалізаційних процесів на розвиток підприємницького потенціалу регіонів країни, а також поняття локалізації соціально-економічних центрів економічної активності.

Розглянуто сучасні проблеми формування доходів населення в Україні. Проаналізовано структуру доходів і витрат населення, визначено їх динаміку. Досліджено вплив тіньового сектора економіки на формування доходів населення. Окреслено основні напрями державної політики щодо забезпечення соціальної стабільності суспільства.

Досліджено сучасні проблеми енергоефективності житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Проаналізовано законодавче та нормативне забезпечення енергоефективного розвитку житлово-комунального господарства в Україні. Визначено стратегічні орієнтири формування регіональної політики з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві регіону.

Мета статті - дослідження проблем забезпечення енергоефективності житлового будівництва в Україні. Зазначено, що підвищення енергоефективності у житловому секторі можливе при будівництві нових енергоефективних житлових будинків та термомодернізації вже існуючого житлового фонду. Розглянуто поняття енергоефективності. У результаті дослідження опрацьовано енергетичний баланс України, проаналізовано структуру кінцевого споживання паливно-енергетичних ресурсів, зокрема у житловому секторі. Визначено відмінність енергетичної класифікації будинків згідно з європейськими нормами від вітчизняної нормативної бази. Наведено результати аналізу європейського досвіду державної підтримки заходів з термомодернізації житлових будинків. Сформульовано основні напрями вирішення питання забезпечення енергоефективності житлового будівництва на державному рівні, а також головні завдання для будівельних підприємств.

Мета роботи - дослідження теперішнього стану і майбутніх перспектив фінансування заходів з підвищення енергоефективності житлового будівництва на рівні регіону. Зазначено, що фінансування заходів з модернізації систем центрального теплопостачання та підвищення енергоефективності житлових будинків має відбуватися одночасно. Проаналізовано рух житлового фонду та введення в експлуатацію житла за 2009 - 2013 рр. за регіонами України. Розглянуто джерела фінансування заходів з підвищення енергоефективності будівель, зокрема програми міжнародних донорських організацій, банківські кредити на енергозбереження, програми фінансування заходів з підвищення енергоефективності житлових будівель за регіонами. Визначено, що оптимальним варіантом впровадження енергоефективних заходів в житлове будівництво є співпраця держави, бізнесу і населення, залучення інвестицій з різних джерел.

Мета роботи - вивчення каталізаторів, що зумовлюють виникнення ризиків і загроз, які впливають на рівень сформованості підприємницького потенціалу регіону. До таких каталізаторів відносять екзогенні (фактори прямої та непрямої дії) та ендогенні (кадрові та ресурсні). Ми припускаємо, що підприємство може і має здатність запобігати їх появі, вчасно реагувати на прояви дестабілізації в діяльності та передбачати причини виникнення кризових процесів. Доведено, що в одних випадках вони діють незалежно від якості діяльності підприємства, а в інших - зумовлені його господарською діяльністю, що має комплексний вплив на формування підприємницького потенціалу. У результаті дослідження показників ризику для підприємницького потенціалу регіону була запропонована певна методика розрахунку інтегрального показника загального рівня ризику для підприємницького потенціалу, на основі якої побудовано відповідні стратегії протидії ризикам, загрозам та обмеженням з боку оточуючого середовища. Сформовано Топ-10 найбільших ризиків, що вплинули на господарську діяльність підприємств у 2014 р. Запропоновано шляхи протидії цим негативним явищам, що дає змогу підвищувати підприємницький потенціал регіону.

Проаналізовано сучасні тенденції розвитку аграрного сектору економіки України. Висвітлено питання науково-методичного й інформаційно-аналітичного забезпечення управління розвиком аграрним сектором економіки на регіональному рівні на основі передових інформаційних технологій, економіко-математичного моделювання та прогнозування. Увагу приділено методології комплексного оцінювання та прогнозування розвитку регіонального аграрного сектора.

Розглянуто проблему подолання кризи в дорожньо-експлуатаційній галузі України шляхом налагодження різнопланової взаємодії між приватним сектором і державою. На основі наукових публікацій проаналізовано світовий досвід використання механізму державно-приватного партнерства в цій галузі. Запропоновано модель подолання кризових явищ у дорожньо-експлуатаційній галузі шляхом проведення реформ на рівні держави та на рівні окремих підприємств із широким використанням механізму державно-приватного партнерства.

Розглянуто проблему формування раціональної моделі розвитку господарського комплексу регіону за сучасних умов господарювання. Обгрунтовано необхідність запровадження механізмів стимулювання інноваційного розвитку регіону. Визначено перспективи створення індустріальних парків як вагомого фактора у розв'язанні проблем подальшого розвитку господарського комплексу регіону.

Розглянуто інституціональні основи енергосервісного контракту (ЕСК). Визначено, що головною вимогою, що ставиться до змісту й структури ЕСК, є наявність переліку заходів, спрямованих на енергоощадження та підвищення енергетичної ефективності. Наведено процедуру оцінювання ефективності від реалізації енергоощадних заходів. Зазначено, що обов'язковою умовою оцінювання досягнутого ефекту від реалізації енергоощадного заходу, є його оцінювання як у натуральному, так і в грошовому вираженні. Обгрунтовано, що повною мірою оцінити досягнутий ефект від реалізації енергоощадних заходів можливо лише за умови наявності методологічної бази із вимірювання та верифікації енергетичної ефективності. Доведено, що інститут ЕСК варто розглядати як одну з форм державно-приватного партнерства, що грунтується на взаємодії приватних партнерів із публічними, а енергосервісна діяльність є консолідаційною ланкою, у якій збігаються інтереси багатьох представників сучасної економічної системи: держави, виробників енергоефективного обладнання, фінансових інститутів, бізнесу тощо.

Розглянуто особливості організації туристичного бізнесу в Україні та її регіонах. Досліджено підприємницьку активність у сфері туристичних послуг у регіонах країни у 2016 р. Проаналізовано фактори міжнародної конкурентоспроможності туристичної діяльності в Україні. З'ясовано організаційно-економічні проблеми забезпечення розвитку туристичного бізнесу в державі й обгрунтовано інноваційні важелі управлінні його розвитком на загальнонаціональному та регіональному рівнях з урахуванням міжнародного досвіду. Установлено місце й роль туристичного бизнесу України на світовому рівні. Запропоновано важелі підвищення інноваційної активності туристичного бізнесу в регіоні: розвиток інноваційного партнерства; організаційні та маркетингові інновації; інновації в бізнес-освіті; розвиток регіональної інноваційної інфраструктури; оптимізація структури регіонального туристичного продукту; створення регіональних інформаційних платформ; упровадження сервісних інновацій. Досліджено чинники впровадження інновацій у туристичну діяльність на регіональному рівні: ринкові, інфраструктурні; економічні; запровадження нових бізнес-моделей туристичної діяльності; використання нових механізмів та інструментів просування регіонального туристичного продукту; підвищення фінансової відповідальності туроператорів за послуги та їх якість. Обгрунтовано нові фактори розвитку туристичного бізнесу в регіоні: об'єкти транспортної інфраструктури, креативний потенціал територій з урахуванням їх культурної спадщини, природного й економічного потенціалу, бізнес-привабливості; розвиток соціального та інклюзивного туризму в Україні; впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій міжнародного рівня за рекомендаціями UNWTO.

Акцентовано увагу на проблемах технологічної модернізації економіки України. Визначено, що технологічні платформи відіграють важливу роль у розвитку інноваційної інфраструктури країни. Розглянуто організаційні та економічні засади формування технологічних платформ з урахуванням європейського досвіду. Досліджено європейські технологічні платформи як механізм секторального інноваційного розвитку ЄС.